Немов порох

Коли хто гадає, ніби він побожний, і свого язика не вгамовує, а своє серце обманює, марна побожність того. (Якова 1:26)

О мій Царю, молюся, щоб на моєму язику завжди була сторожа і щоб ці вуста не промовляли підступу.

Якщо інші проклинають мене, Отче, моєю відповіддю буде мовчання. Нагадай мені, що я лише порох. Нагадай мені швидко, що моє підтвердження може прийти тільки від Тебе. Так, інші можуть схвалювати мене, але надовго й навіщо? Тільки Твоя прихильність наповнює цю мою душу.

Отче, цей Дух, який Ти вклав у мене, змушує мене роздумувати над багатьма речами, та ось ці три спадають на думку часто: 1. По-перше, Отче, наскільки дивовижно, що цей Дух, який Ти вклав у мене, не вражений похвалою людей. Так, Дух, що позначає мене, лише по-справжньому оживляється Твоїм схваленням. О, як я ціную цю нову перлину мудрості. Я був створений для любові, і тільки Твоя любов до мене є тією чистою любов'ю, якої прагне Дух у мені; 2. По-друге, Отче, це зіпсутість людей, навіть тих, хто називає себе «братами». Як швидко вони відвертаються. Ти справді попереджав мене, що так станеться, адже вони навіть вважають це служінням Тобі (Від Івана 16:2); 3. По-третє, Отче, це реальність того, що я щодня є ціллю для прислужників, які ніколи б не подумали втратити своє життя, щоб знайти Тебе; так, бо на мені Твоя печать. Їхня мета — знищувати й шкодити Твоїм дітям.

Знову кажу так, Отче. Дай мені духа смирення; нехай я буду для всіх людей немов порох, щоб я міг здобути декого. Обдаруй мене мудрістю знати, коли говорити, а коли залишатися мовчазним. Благаю Тебе, мій Царю, дай мені цей найдорогоцінніший з дарів. Тоді я служитиму Тобі в мовчазному поклонінні, чекаючи на Твої накази.