Моя (твоя) душа

Покажи мені дорогу, якою мені йти, бо до Тебе я підношу свою душу. (Псалми 143:8)

І коли я підношу свою душу (розум, волю та почуття) до Тебе, Отче, я залишаю її з Тобою. Я усвідомлюю, що, забираючи назад свою душу, я лишаюся з надто багатьма дорогами для мандрів, надто багатьма виборами. Це так легко зводить мене з вузького шляху.

Скільки разів я просив Тебе вести мене, Отче, лише щоб потім змінити напрямок, аби служити власним бажанням? Більше ні, Отче. Кажу — більше ні! Мій власний шлях веде до надто багатьох доріг у глухий кут, надто багатьох аварій.

У мене є це видіння, Отче; я бачу себе, як приношу Тобі назад Дух, який Ти подарував мені. Я прагну, щоб Ти забрав назад те, що є Твоїм, і ніколи не відпускав. Ніколи не відпускай це нікуди, крім того, куди Ти бажаєш. Візьми владу. Я віддаю Тобі назад цей Дух у мені, щоб більше ніколи не змінювати його курс за власним бажанням «свого я». Я хочу, щоб мене вели так, щоб перемагати тілесний розум, аби лише духовна людина могла сяяти.

Отче, оточи мене Твоєю духовною бульбашкою. Занури мене повністю!

Що б Ти не сказав, Отче, я виконаю. Кожну зустріч, кожне рішення, кожен план дій я підкорю Тобі. Скажи мені, що робити, — і це буде зроблено.

І, Отче, я усвідомлюю, що часом мені треба зробити крок наперед, перш ніж Ти заговориш. У таких справах я складатиму план і рухатимуся повільно, даючи Тобі повну владу змінити мій курс будь-якої миті. До Тебе, Отче, я підношу Твою (мою) душу.