Yahshua, ти, дія!

«Бо все, що не від віри, — гріх» (До римлян 14:23).

Слово «від», яке використовується, щоб описати те, що відбувається через віру, є грубим недоперекладом прийменника тут. Це не помилка; воно просто не віддає належного могутності віри. Потрібно розкрити щось більш відчутне, навіть більш первинне.

Усе, що не народжене з віри; не виходить з віри; не постає з віри зсередини; не є наслідком віри; не йде зсередини віри назовні, або не бере початок з віри, — це гріх! Віра має бути джерелом. Чи відчуваєш ти це тепер? Сказане означає, що все, що не вкорінює себе в глибинах свого джерела, в цьому випадку — віри, а потім не поширюється назовні, щоб створити свій вплив, — це гріх. Хіба тепер це не звучить різкіше, ніж «від»?

Що Ти кажеш нам, Отче? Усе, що не породжене через життя Yahshua, що діє в мені, — гріховне? З огляду на цей припис, я розумію, чому Ти сказав би людям, які заявляють, що знають Тебе: «Відійдіть від Мене!» (Від Матвія 7:22-23)

Кожна думка, і кожен вчинок, що постає з цієї думки, мусить брати початок з віри. Отче, це означає, що кожна окрема річ, яку хтось думає, а потім чинить, має відповідати цьому взірцю: вона зароджується в нашому розумі; тоді ми мусимо зважити її проти слів і життя Yahshua; тоді вона лягає нам до ніг (розумова стійкість у законі) для остаточного схвалення, дозволяючи нам діяти. Ось як виглядало б життя, якби кожна дія походила зі свого призначеного джерела.

Віра проявляється, коли ми наслідуємо повторювані взірці життя Yahshua; ми будемо відповідальні за кожне слово, яке промовляємо (Від Матвія 12:36). Це стверджує, чому кожна думка мусить відповідати цьому одкровенню. «Від переповнення серця (розуму) уста промовляють» (Від Матвія 12:34-35).

Чи не приєднаєшся ти до кожного з нас у цій молитві? «О Отче, чи не міг би Ти через Свого Сина закарбувати це в моєму серці й душі як постійний взірець? Це справді перетворення розуму.

Святий Дух, я знаю, що Ти перебуваєш і з Отцем, і з Сином, і саме з Твоїм провідництвом я досягну цього взірця думки й дії. Ця істина мусить проникнути в мій розум, щоб мої дії були належними. Лише через Духа в людині це може здійснитися.

Я підкоряюся цьому взірцю, Отче. Випали його в мені. Якщо я збунтуюся, все одно випали. Моє життя — Твоє, Отче; візьми його! Так, я матиму цей розум у собі. Я слідуватиму цьому взірцю, бо це віра, яку Ти дав мені, і саме вона виконує це попри все. Ти справді Великодушний».