Молитва слуги

О Владико, Ти почав показувати Своєму слузі Свою велич і Свою сильну руку. Бо який елогім (сила чи могутність) є на небі чи на землі, хто може творити діла й могутні вчинки, які твориш Ти? Молю, дозволь мені перейти й побачити ту добру землю за Йорданом, ту гарну гористу країну й Ливан. (Повторення Закону 3:24-25)

Отче, я знаю, що я під Твоїм ярмом (прочитай Плач Єремії 3:27-39). Твоя важка рука на мені. Твоя різка напоумлення швидка й точна. Я пережив смерть і уламки нового життя, все одразу. Так багато було потрясено. Плач і радість були сплетені разом.

Як лисий орел у сорок років скидає свій дзьоб, кігті, пір'я — все; уся земна сила й слава, здавалося б, втрачені. Мені теж було сорок, коли Ти привів мене сюди, Отче, щоб скинути все. Мойсею теж було сорок, коли Ти вивів його, і Давиду теж, щоб він став царем над усім Ізраїлем.

У наступному сезоні свого життя орел відновлює все, що було втрачено. Створіння повністю оновлюється. Наступні сорок років — його найкращі. Мойсей? Давид? Так! А що зі мною, Отче?

Чи повні знову мої крила, Отче? А що з моїми кігтями (здатністю схоплювати святі приписи)? Я відчуваю Твою силу, але чи це сила когось повністю оновленого? Я перетворююся щодня, але коли ж досить?

Мій крик: «Отче, чи це ярмо все ще важке на мені? Чи я все ще під Твоєю караючою різкою, з обличчям Твоїм, відверненим від мене? (Плач Єремії 3:7-9) Чи я засвоїв свій урок (уроки)? Чи можливо, що я цілком це пропускаю? Мені треба знати, що я Тобі до вподоби. Це все, що має значення. Це все, що має значення!

Я закричу, як Мойсей. «Ти почав показувати Своєму слузі Свою велич і Свою сильну руку. Бо який елогім є на небі чи на землі, хто може творити діла й могутні вчинки, які твориш Ти?»

Отче, я прагну поставити свої ноги на добру землю. Твоє молоко — сутність моєї душі; Твій мед — солодкість Твого голосу в мені. Якщо я Тобі догодив, якщо Ти повернувся до мене, зроби ці слова моїми. «Ти почав показувати Свою велич, і Твоя сильна рука очевидна; Твої могутні діла незаперечні». Прийди, Авво».