З.Д.А.ЙСЯ.

Іноді мені здається, що я віддав Йому все — чи то з власного вибору, чи то будучи змушеним Його сильною рукою. І все ж я досі мрію про новий день з новими надіями; у мене є плани. Звісно, надії, мрії й плани біблійні, але вони мають бути віддані Yahweh, щоб Він міг керувати ними за Своїм добрим уподобанням; якщо ми цього не робимо, ми просто вибудовуємо власні задуми й очікуємо, що Він вшанує наші марні плани щодо нашого життя.

Навіть коли ми твердо віримо, що наші надії, мрії й плани від Нього, нам часто важко встояти, коли приходить випробування. Страх перед невідомістю майбутнього затьмарює нашу впевненість у Ньому; віра в те, що те, про що ми мріємо, здійсниться, часто є єдиною надією, яку ми маємо протягом дня. Іноді те, про що ми мріємо, таке величне, але водночас таке незнайоме, а битва настільки велика, що все, що нам залишається, — це відступити й прийняти слова, які колись отримали наші предки: «Не бійтеся й не жахайтеся цього великого натовпу, бо не ваша ця битва, а Вседержителя» (2 Хроніки 20:15).

Розум над матерією — це велика частина віри, адже саме постійне оновлення нашого тілесного мислення дозволяє нам прийняти Мудрість в усій її красі. Це дозволяє нам переосмислити нашу реальність і привести її у відповідність до реальності нашого Творця, водночас проголошуючи: «Дороги Твої вищі за наші» (Ісая 55:8-9).

Я особисто оберу шлях створеного, а не егоїстичне мислення, яке вважає себе самовладним чи «самостворним». Дехто з вас, можливо, подумає, що це занадто радикально, і натомість вирішить живити власні задуми, подаючи їх у своєму розумі так, ніби це «переконання чи вказівки» від Нього. Саме через компроміс ми переконуємо самих себе, що наші плани неодмінно є Його планами, навіть не зупиняючись, щоб запитати Його, чи Він схвалює це, ніколи не питаючи, чи Той, Хто дає нам подих і життя, справді допускає наші вчинки.

До Тебе, Yahweh, я підношу свою душу. Я прагну довіритися лише Тобі. Я віддаю Тобі свої надії, свої мрії, свої плани, свої страхи й свою родину. Так, Отче, я визнаю, що є в мені частини, які досі не знають Тебе і не довіряють Тобі повністю. Саме в цих туманних куточках мого розуму я схильний покладатися лише на те, що можу побачити, торкнутися, скуштувати, понюхати чи почути.

Допоможи мені вийти за межі моєї фальшивої віри, яка живиться лише відчутними речами, і прийти до справжньої віри, яка має сутність, засновану на невидимих доказах (До євреїв 11:1). Нехай я навіть надіюся, мрію та планую новий день, коли Ти пронизаєш мене настільки повно, що навіть невидиме стане відчутним. Я вірю, що це можливо, бо немає нічого, чого Ти не міг би втілити в реальність. Для Тебе немає нічого невідчутного!