Шлях слуги

Якщо купиш єврейського раба, він служитиме тобі шість років. Але на сьомий рік він вийде вільним, не заплативши нічого. Якщо він прийшов сам, то сам і вийде вільним; а якщо в нього була дружина, коли він прийшов, вона піде з ним. Якщо його господар дав йому дружину, і вона народила йому синів чи дочок, то жінка й діти належатимуть її господареві, і лише чоловік вийде вільним. Але якщо раб заявить: «Я люблю мого господаря, мою дружину і дітей, і не хочу виходити на волю», тоді господар має привести його перед суддів. Він приведе його до дверей чи до одвірка й проколе йому вухо шилом. Тоді той служитиме йому довіку. (Вихід 21:2-6)

Він знав, що означає свобода. Це означало, що в усьому є лише один шлях, і це шлях Отця, Його Господаря. Не могло бути жодного відхилення; жодної тіні повороту, якщо Йому належало завершити доручену справу. Усе було досконале; усе було точне, слово в слово, заповідь за заповіддю.

Обираючи Свою наречену й дітей, Він знав, що заплатить високу ціну. Коли Він знову роздумував про закон про єврейського раба, не могло бути жодного сумніву щодо того, якими були Його накази. Адже раб, зрештою, виконує накази.

Це було прийняття доручення, задовго до Гетсиманії, коли почав текти піт, подібний до крові. Це почалося ще тоді, коли жертва була обдумана, коли Він проголосив: «Я люблю Мого Господаря, Мою наречену, наших дітей. Ось чому Я прийшов. Мій образ існував задовго до створення людини; але тепер Я обрав залишитися, стати рабом на все життя. Я більше не буду, як вітер, а «прийнявши вигляд раба, з'явившись у подобі людини. І, знайдений подобою як людина» (До филип'ян 2:7-8). Прийнявши вигляд людини, тоді й почалося Моє прободення».

Коли Мене вперше прокололи

Один, якого мали проколоти, як приписано законом,
Його Господар безмежно вдоволений,
За одну мить чаша відкуплення виконана,
Усе, що для цього знадобилось… «Віддай Божество».

Так, Я Той, Хто прийняв твій образ,
Справжня жертва, яку треба було послухати.
У Мене ніколи раніше не було цих рук чи цих ніг,
Ці кінцівки Мені просто не були потрібні.

Як можна вбити Того, Хто існував завжди?
Це таємниця віри, яку ми визнаємо.
Думка про смерть цього Єдиного Божественного —
Це все одно, що просити вітер кровоточити.

Не помились у викривленому людському мисленні,
Наче Моєю надією було, щоб цю чашу забрали від Мене,
Це заради радості, поставленої переді Мною, Я прийняв твій стовп;
Але від цього здригнулася вся вічність.

До кінця Моїх днів Я буду, як і ти,
Глибина цієї Моєї жертви,
Щось нове, що треба прийняти, навіть для Мене,
Проте для тебе Я й далі буду Божественним.