Пророки не знають

Пророки давнини мають спільну відзнаку. Усі вони були провісниками Yahweh, покликаними для конкретних справ. Yahweh, Який знає кінець від початку, надихав пророків говорити конкретні слова, слова Його серця.

Одні пророки були всередині, кличучи людей вийти разом з ними; інші вже були зовні, кличучи людей вийти. Спільна риса полягала в тому, що всі вони мали слово від Yahweh з конкретним наміром: воно мало забрати обраний народ звідти, де він був, туди, де він мав бути. Дуже часто це були слова застереження, що спонукали народ до покаяння. Іншими словами, вони закликали народ відходити від гріха й прямувати до праведності, повертатися до Yahweh.

Пророки застерігають народ, а пізніше нагадують народу, що його застерігали. Це не залишає місця для виправдань!

Втілення взірцевого пророчого покликання знаходимо в житті Yahshua Месії. Він був удосконалений через страждання (До євреїв 5:8) і став слухняним аж до смерті (До филип'ян 2:8). Він залишався в досконалій узгодженості з волею Отця, завжди зрікаючись власної. Він робив лише те, що бачив, як робить Його Отець (Від Івана 5:19), і говорив лише те, що чув від Свого Отця (Від Івана 12:49). Це давало досконалу ясність кожному слову й абсолютну впевненість, що кожне сказане Ним слово справдить точно те, чого бажав Його Отець.

«Чи ти думаєш, що Я не можу закликати Мого Отця, і Він негайно дасть Мені більше ніж дванадцять легіонів малахім? Але як тоді здійсняться Писання, що кажуть: так має статися?» (Від Матвія 26:53-54)

Це, безумовно, було б легше для Yahshua. Проте покликання досконалого пророка — це протилежність самореалізації, протилежність бажанню самоздійснення. Він не закликав захисту, бо не говорив і не робив нічого, крім волі Свого Отця. Це і є рецепт безгрішності, досконалий пророк!

Сьогодні тобі вручають ключ. Yahshua Месія — зразок пророка в його повноті. Усі інші мали дещо спільне: вони були неповними. І вони ніколи б не назвали себе пророками, улюблений. Вони були б надзвичайно стривожені цим завданням, завжди виважені й ніколи не самовпевнені. Вони ніколи не почувалися б достатніми самі по собі, такими смиренними. У них панував би тихий, покірний дух.

«Як я взагалі можу бути здатним передавати Його слова?» Смирення — це ключ. Воно активує силу Yahweh. Ніколи не відпускай його.

Яких пророків ми маємо серед нас сьогодні? Чи ти пророк? Скільки самопроголошених пророків насправді відводять овець від волі Отця, навчають проти Його заповідей? Скільки з них воліли б, щоб ти слухав їхні голоси, а не Його? Слово Yahweh до цих лжепророків: «Їх виведуть з-посеред тебе». (Повторення Закону 13:1-5)

Але блаженні очі твої, бо вони бачать, і вуха твої, бо вони чують; бо істинно кажу тобі, що багато пророків і праведників бажали побачити те, що ти бачиш, і не побачили, і почути те, що ти чуєш, і не почули. (Від Матвія 13:16-17)

Слухай уважно, улюблений. Ми в останній порі землі, якою ми її знаємо. Будь певен, що саме ті, хто підпадає під назву «лжепророк», будуть гучними, галасливими й, звісно ж, самовпевненими. Вони без жодних проблем проголошуватимуть: «Я пророк Бога!»

Це саме по собі є твоєю внутрішньою червоною лампочкою і твоєю внутрішньою впевненістю в тому, що на них не варто зважати. Справжнім пророкам ніколи не потрібно проголошувати, що вони пророки. Будь благословенний, бо твої очі бачать, а твої вуха чують.