Очевидно

Замінювати те, що задовольняє в момент, незалежно від встановленої істини, — це шлях людства від самого початку. Обмін фактів на почуття всіяний по всій історії людства. Очевидно, це зводиться до нездатності вірити Yahweh і Його Суверенітету, оприявнюючи цим первісну недовіру до Нього, Його методів і Його заповідей. За цю відсутність віри доводиться платити високу ціну — і тілесно, і духовно.

Невіра спершу старить людину духовно, і ми не маємо на увазі, що вона робить її зрілою. Вона робить її старою, тобто виродженою. І як це впливає на її духовне життя? Це замикає її в тих самих поганих вченнях, які й спричинили цю хворобу від самого початку. Гадаємо, сучасною мовою ти сказав би так: «Старого пса новим трюкам не навчиш».

І, як ти вже так часто дізнавався в цих роздумах, тілесна тінь завжди відображає духовну реальність. Є закономірність, що супроводжує вибори недовіри й невіри у великого Я Є; вона була встановлена в Саду і веде до смерті й праці! «Якщо ти з нього їстимеш, ти неодмінно помреш». (Буття 2:17); «Земля проклята через тебе. Тяжкою працею ти їстимеш плоди від неї щодня свого життя». (Буття 3:17)

Ти можеш опиратися цій істині, але брикатися проти рожна марно (Дії 26:14). Сумно те, що історія не зцілить людство від цієї проблеми. Це має бути особистий вибір, а не історичний. Уся праця людини — для її вуст, і все ж душа не задовольняється. (Екклезіяст 6:7)

Якби історія могла це зробити, приклад Каїна, чиї власні зусилля дали поганий плід, навчив би нас цього уроку (Буття 4:3-7). Замість того щоб прислухатись до застереження: «гріх лежить біля твоїх дверей, готовий напасти. Він хоче володіти тобою, але ти маєш панувати над ним» (в. 7), — він напоїв землю кров'ю свого брата. Тож він був проклятий «від землі» (в. 11), яка відтоді назавжди давала б поганий плід (Буття 4:10-12).

Якби історія могла нас зцілити, Вихід навчив би нас уроку. Сорок два табори, названі в Числах 33 (плюс ще 17, згаданих в інших місцях Тори), — усі зупинки перед переходом через Йордан. Було багато розбивання й згортання таборів упродовж 40 років, усі ці зайві роки й зайві зупинки через недовіру, а отже, і непослух. Кому Всемогутній заприсягнув, що вони ніколи не увійдуть у Його місце спокою? Він говорив про тих, хто не послухався Його. Тож ми бачимо, що вони не змогли увійти в Його місце спокою, бо не повірили. (До євреїв 3:18-19)

Очевидно, знання історії нічого не важить. Закономірність триває; і ти берешся в ній участь. Можливо, ти переживаєш це просто зараз — спокусу обрати почуття замість фактів; задоволення в момент замість істини й реальності; непослух, що веде до смерті й праці, замість довіри до Його Суверенітету.

Ліки теж у тобі. Це вибір, який ти можеш зробити сьогодні, — вибір повірити всьому про Нього. Значна частина віри для цього — дар, який уже вкладено в тебе. Останній штрих — твій вибір. І можливість з'являється тоді, коли твої почуття суперечать твоїй вірі.

Обери сьогодні, кому будеш служити: фактам чи почуттям? Що ж до нас, ми проголосимо, як заповідано: «Я служитиму Yahweh!» (Ісус Навин 24:15) «Зверніться до Мене, коли Я застерігаю вас. Я щедро виллю на вас Свого Духа. Я звіщу вам Мої слова». (Приповісті 1:23)