«Здатися» чи «Увійти»

Скільки разів, на твою думку, Я чув ці слова, коли Мої діти в молитві? «Я здаюся!» Зазвичай ця заява приходить після довгої внутрішньої боротьби й страждання в серцях Моїх улюблених. Ти доходиш до місця, де усвідомлюєш, що все, про що ти мріяв, на що сподівався й чого прагнув, можливо, не відповідає Моїй волі, і тепер настав час відпустити.

Я вже певний час навчаю тебе Моїх взірців, і саме в ці моменти «покори» тобі найкраще пригадати те, чого Я тебе навчив. Самі твої молитви кажуть Мені, чи навчився ти й пристосувався до Моїх взірців, взірців, які Я відкриваю тим, хто «просить, шукає й стукає». (Від Луки 11:9) І дозволь Мені нагадати: розуміння цих взірців гарантує твій успіх у навігації життям, підкореним Моїй волі. Думай про них як про «креслення твого життя».

Скажи Мені, дитино, з усього, чого ти навчилася від Мене і про Мене; чи справді ти «здаєшся»? Чи, може, твій вибір слів відображає твоє незнання Моєї істинної природи? Чи ти справді покидаєш свої надії і мрії, здаючись на Мою волю? Чи, навпаки, твої мрії здійснюються! Розумієш вже?

Коли ти пізнаєш Мене таким, який Я є, коли почнеш входити в зрілість у Мені, іншими словами, коли «підеш до досконалості» (До євреїв 5:12-6:3), твої слова відображатимуть таке розуміння. Ти не «здаєшся», коли віддаєш своє життя Мені, а радше «входиш». Ти входиш у Моє життя для тебе, життя, яке було призначене бути більшим, ніж ти можеш попросити чи уявити (До ефесян 3:20). А для вас, «надто аналітичні мислителі», це не питання семантики; це питання серця (розуму).

Хіба твої плани, ті, про які ти мріяв, на які сподівався й яких прагнув, могли б бути досконалішими за Мої плани щодо тебе? Хто Я для тебе? Чи я менший за те, на що ти сподівався? Чи є хтось інший, за ким тобі варто йти?

Коли ти пізнаєш Мене, коли побачиш Мене таким, який Я є, незалежно від того, які рішення тобі потрібно ухвалити, щоб дійти туди, ти будеш захоплений тим, щоб увійти в те, що Я приготував для тебе. І хоч би що тобі довелося «віддати» у природному, це завжди буде того варте.

Тож давай, «здайся» і «увійди»!