Врятуй мене

Я сидів і роздумував про злочестивість цього світу, і про ненависть, яку одна людина може мати до іншої. Я спостерігав за гнобителями; у їхніх серцях немає ні любові, ні співчуття. Їм було недостатньо бачити людей у болю; ці добродії бажали примножити їхній біль. Поранені й скривджені були їхньою здобиччю; вони насправді вишукували кульгавих із наміром скалічити їх ще більше. Як таке може бути? Звідки походить це зло в серці? Звідки бере початок ця жорстокість?

Я вирушив, щоб щось із цим зробити. Я говорив зі своїм вічним Отцем. Я запитав Його про цей шлях людини, цей шлях, який людина, здається, обрала. Він відповів мені: «Серце [осередок розуму] підступне понад усе і вкрай зіпсоване; хто може пізнати його?» (Єремія 17:9)

Багато ночей я роздумував про злочестивість людського серця. Я читав Псалми Давида і міг співвіднести все, що він відчував щодо тих, хто гнобив людей. Я часто молився, як і він: «Врятуй мене, о Yahweh, від злочинців, від зрадливих, нечесних і жорстоких людей».

Саме тоді Дух заговорив до мене. «Я роблю саме те, на що ти сподівався. Я рятую тебе. Ти просто не усвідомив, що той, від кого Я рятував тебе, — це ти сам. Чому ти дивишся на скалку в оці свого брата, а колоди у власному оці не помічаєш? (Від Матвія 7:3) Коли Я закінчу очищувати тебе, тоді ми зможемо звернути погляд на твоїх гнобителів».

Що я можу сказати тобі про це одкровення? З цього місця може виходити лише сповідь і покаяння.

Помилуй мене, о Всемогутній, за Твоєю милосердною любов'ю; за безліччю Твоїх ніжних щедрот
загладь мої переступи.
Обмий мене цілком від моєї провини,
і очисти мене від мого гріха. (Псалми 51:1-2)

Очисти мене; освяти мене; допоможи мені!