Битва виграна

Yahweh, немає нікого, подібного Тобі, хто допоміг би безсилому проти сильного. Допоможи нам, Yahweh, наш Всемогутній, бо ми покладаємось на Тебе, і в Твоє Ім'я ми вийшли проти цього величезного війська. Yahweh, Ти наш Всемогутній; не дай смертним перемогти Тебе! (2-а Хроніки 14:11)

Як можна не святкувати перемогу, навіть тепер? І як у цьому процесі можна вважати будь-яку втрату помилкою? Володарювання нашого Творця вимагає, щоб усі битви належали Йому. Ми проголошуємо: «Битва належить Yahweh». (1-а Самуїлова 17:47)

Ми називаємо Його Царем всесвіту; ми визнаємо за Ним Його законний титул «Я Є», і все ж маємо страх. Ми сумніваємось, роздумуючи, що ще може бути забрано. Ми часто думаємо про Йова як про мужнього, забуваючи найважливішу частину його історії; він покаявся і прославив Yahweh після своєї втрати (Йов 42:5-6). Він проголосив: «Yahweh дав, і Yahweh взяв». (Йов 1:21)

Писання навчає нас, що те, що ми втрачаємо, призначене бути втраченим, а те, що ми здобуваємо, благословенне лише тоді, коли приходить згідно з волею нашого Творця. Якщо ми довіряємо Йому в битві, то мусимо визнати, що втрата така ж цінна й досконала, як і здобуток.

Обрізання часто супроводжується переслідуванням. Але навіть так, битви, з якими ми стикаємось, насправді не наші, щоб їх вести. Якщо це правда, А ЦЕ ПРАВДА, тоді жоден ворог не може здобути над нами перемогу.

Обрізання, яке ми переживаємо внаслідок переслідування, насправді покликане приглушити внутрішню битву, яку ми ведемо проти Yahweh. Так, це правильно; більшість нашого болю (боротьби розуму) — через нашу боротьбу проти нашого Творця, а не проти уявних ворогів.

З цим новим розумінням дозволь нам бути задоволеними тим, що Він забирає те, що забирає, і дає те, що дає. Май вдячне серце (розум), незалежно від обставин. Він найкраще знає, що є надлишком, а що ні. Якщо ми маємо довіряти Йому, то мусимо йти до кінця. Усе менше — це просто теплувата віра, а від цього нашого Творця нудить. (Об'явлення 3:16)