Хоч усе завело б

Хоч фіґове дерево не зацвіте, і не буде плоду на виноградній лозі, обманить діло оливне, а поле хліба не дасть, хоч отара з кошари загине, і не буде рогатої худоби в оборах, — та я буду радіти в Yahweh, я буду втішатися Всемогутнім спасіння мого! Yahweh Вседержитель — моя сила! І Він ноги мої вчинить, немов у оленя, і на висоти мої Він мене попровадить! (Авакум 3:17-19)

Жертва хвали — ось чого Ти прагнеш, о Yahweh. Це ключ до Царства, єдиного справжнього Царства. Це єдине Царство, в якому перебуває любов Yahweh.

Можливо, якщо ми зупинимося й обміркуємо це, якщо ми справді захочемо розкрити цю закономірність, ми могли б замислитися над тим, що потреба в будь-якому зовнішньому задоволенні має закінчитися, щоб цей внутрішній плід міг розквітнути. Хіба не має сенсу те, що ти здобуваєш більше слави через визволення, ніж через земний достаток? О, якби ж ми навчилися приймати Твої шляхи, і якби наш спосіб мислення змінився на Твій спосіб мислення. Наскільки солодше йти Твоїми стежками, коли ми приймаємо Твої закономірності.

Приміряй-но це: 1. «Отче, якщо це Твоя воля, забери цю чашу від Мене [Yahshua]; проте нехай буде не Моя воля, а Твоя». (Від Луки 22:42) 2. «Йому належить рости, а мені [Івану Хрестителю] — маліти». (Від Івана 3:30) 3. «Моя наука не Моя [Yahshua], а Того, Хто послав Мене». (Від Івана 7:16) 4. «Бо Я не говорив від Себе Самого [Yahshua]; а Отець, Який послав Мене, дав Мені заповідь, що Мені казати і що промовляти». (Від Івана 12:49)

Ми так часто сприймаємо Твої закономірності як протилежні тому, що Ти маєш на увазі. Що ж Ти маєш на увазі? 1. Коли ми відчуваємо біль, Ти радієш, споглядаючи наше зростання. 2. Коли ми не бачимо кінця, Ти стоїш там і чекаєш на нас. 3. Коли ми не можемо перемогти, Ти радієш перемозі, яку Ти запланував від самого початку.

О, якби ж ми справді сприймали все як добре. Нехай ми віримо, як Саул (Павло), що Ти, Авва, ніколи не відпустив би Своїх дітей.

Бо я переконаний, що ані смерть, ані життя, ані малахім [помилково звані «ангелами»], ані начала, ані сили, ані теперішнє, ані майбутнє, ані висота, ані глибина, ані жодне інше створіння не зможе відлучити нас від любові Всемогутнього, яка в Yahshua Месії, нашому Володарі. (До римлян 8:38-39)

«Дай нам мудрість бачити так, як бачиш Ти. Розшир нашу територію — не землі, а нашого розуму, щоб ми відчули, наскільки легке ярмо і наскільки легкий тягар, бо Ти — наша частка. Візьми нас далі, Отче, туди, де перебуває лише духовна людина; візьми нас у нову свідомість, у новий день. Вклади в нас те, що здобув Авакум, цей завжди присутній дар у його житті, — жертву хвали. Навіть коли все здається втраченим… „та я буду радіти в Yahweh, я буду втішатися Всемогутнім спасіння мого“. Прошу, Yahweh, приведи нас до цього місця».