Увійди в Його двори й дай відповідь!

Той [хто], хто вірує [тримається, довіряє, покладається] у Нього [Yahshua], не судиться [не відкидається, не засуджується, не прокляте], а хто не вірує [не тримається, не довіряє, не покладається], уже засуджений [уже вирок винесено], бо він не увірував і не поклався на Ім'я єдинородного [прийнятого] Сина Вседержителя [Yahweh]. (Від Івана 3:18)

Чи звертається Іван до віруючого, чи до невіруючого? Хіба віруючого не мають судити за цим уривком? Хіба Я не глибший за твої поверхові думки? Чи це Писання — лише застереження для невіруючого, і його не мають розглядати ті, хто відкуплений на спасіння? Чи віра — це подія одноразова, і на цьому все? Чи потреба продовжувати вірити — неважлива?

Кажу тобі правду: тобі варто перечитати Від Івана 3:18 і подумати, як застосувати його до свого щоденного життя. Чи твоя віра в Мого Сина «завершена»? Чи все закінчено, чи тобі потрібно й далі довіряти Йому в усьому? Це Слово треба застосовувати щодня, дитино Моя, щодня.

Щоразу, коли ти діяш зі страху, сумніву, гордині чи бунту, Я суджу відповідно. Я сказав «суджу», а не «засуджую», і це суд, що є справедливим і доречним. Хіба Я не казав тобі, що Мені не до вподоби, коли Мій народ відступає назад? (До євреїв 10:38) Так, Я сиджу на престолі, і ти відповідаєш за кожен вчинок, кожне слово й кожну думку. Усі вони судяться! Це досконалий взірець, щоб наблизити тебе до Мене.

Перестань судити лише за виглядом, а натомість суди правильно (Від Івана 7:24). А щоб так чинити, спершу суди самого себе. Це може полегшити напоумлення, яке належно приходить до всіх, хто йде за Мною.

Вір Моєму Сину в усіх своїх потребах і щодня нагадуй собі, що всі твої потреби спрямовані передусім на відкуплення твоєї совісті, а вже потім задовольняються твої тілесні потреби. Кожна твоя думка зважується проти жертовного вчинку Мого Єдинородного. Це не дрібниця, улюблений; Я ставлюся до цього дуже серйозно. Так Я це задумав; чи віриш ти?