Несучи Його ярмо

Добре чоловікові, коли він носить ярмо в своїй молодості. Нехай він самотньо сидить і мовчить, бо Yahweh поклав це на нього… Бо хоч Він і засмутить кого, проте змилується за великою Своєю милістю. (Плач Єремії 3:27-28, 32)

Я прокидаюся самотнім, дружини поруч немає. Я чую голос своїх дітей, але тільки в думках. Так, Отче мій, це ярмо інше. Це не легке.

Це ярмо заводить мене так далеко від світла, замкненого без прямого сонячного світла, без прямого світла Сина. Я мушу пробитися назад. «Нехай наповниться ганьбою», — сказав Ти (вірш 30). Певно, всі Твої слова здійснюються.

Все, що я вважав свободою, зникло. «Замкнено», — кричать мої тюремники. Двері зачиняються. Я обмежений. Моє житло не більше за комору. Я сам, у мовчанні.

Твоє слово каже: «Хоч праведний сімкратно впаде, устане, а безбожні в погибелі попадуть». (Приповісті 24:16)

Повільно я підводжуся. Ворог намагається дедалі наполегливіше втримати мене внизу. Чи знає він, що Ти не даси мені впасти, Отче? Чи відкрив Ти йому, що я не буду посоромлений і не буду засуджений? Чи знає він, що його прислужники скоро замиряться зі мною? Чи знає він, що я — один із Твоїх?

Увесь цей біль, зрада і втрата; «Це добре», — кажеш Ти. Ми знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний згідно з наміром, усе допомагає на добре. (До римлян 8:28)

Тож, Отче, я довірятимуся Тобі, бо куди ж іще мені йти? Чи можу я підвестися, Отче? Чи вивчив я цей урок; цей життєвий урок? Чи маю я нести ще більше? Я зроблю так, як Ти кажеш. «Радій тільки в Мені, тільки в Мені». Це Твої слова.