День 87

Прохання в'язня

Це послання перекладено автоматично і може містити помилки.

Отче, ця подорож була такою довгою, а дорогу ще треба пройти. Так, Ти показав мені так багато, так багато нового.

Ти шепочеш мені: «Не озирайся назад», і я роблю все можливе, щоб слухатися. Ти знаєш усі мої думки. Хоча я рухаюся вперед за Твоєю командою, Ти знаєш, що в мене є запитання до Тебе. Це питання в моєму розумі (серці) і в моїй душі (свідомій сутності). Я поставлю їх цього одного разу і більше не буду, якщо Ти даси мені мужність запитати лише один раз, а потім я рухатимуся вперед так, як Ти кажеш.

Мені цікаво, чи маю я мати невимовну радість, перебуваючи в ув'язненні й далеко від своєї родини й друзів. Чи можливо мати таку радість у своїй душі й бути віддаленим від родини, яку я так глибоко люблю? Чи може чоловік любити свою родину занадто сильно? Чи це дар — мати невимовну радість, перебуваючи у в'язниці, чи це треба заслужити через постійну хвалу й подяку?

А що з тими, кому я заборгував, Отче? Чи можу я вірити, що Ти маєш на увазі їхні найкращі інтереси, і чи покажеш Ти мені шлях відновлення? Кому я винен, Отче? Що мені зробити, щоб відновити?

Ким я буду, Отче? Що мені робити, щоб забезпечувати свою родину, щоб відчувати себе чоловіком? Яка Твоя воля щодо мого заробітку?

А що з тими, хто зрадив мене, Отче? Чи прощаю я й забуваю, чи прощаю й знаходжу нових друзів?

Я думав про ці речі, Отче. Я навчився достатньо, щоб знати, що можу віддати все Тобі й довіряти, що Ти будеш вести мене. Як Ти знаєш, викладення цього на папір, цих питань, було зроблене, щоб я міг рухатися вперед і практикувати цю нову віру. Це віра, яка довіряє, що я можу віддати Тобі всі свої надії, усі свої мрії й усі свої турботи, і що Ти не забудеш, що я запитав Тебе, що робити.

На кожне питання мені потрібна Твоя відповідь, і я зроблю так, як Ти скажеш. Я знаю, якщо Ти просиш це від мене, Ти забезпечиш і шлях, щоб це здійснити.

Я більше не хочу озиратися назад, Отче. Сьогодні я обираю рухатися вперед і довіряти Твоїм відповідям. Я прагну миру з усіх боків, Отче, це моє прохання.

Ні про що не турбуйтеся; а в усьому молитвою й благанням з подякою нехай виявляються ваші прохання перед Вседержителем, і мир Сильного, який переважає всякий розум, збереже ваше серце (розум) і душу через Yahshua Месію. (До филип'ян 4:6-7)

© Серія роздумів Suffer Well