Чи справді нам не байдуже?

Отче, Твої шляхи набагато вищі за наші; ми довірятимемо Тобі, навіть коли Твоя сила нас лякає. Ми не покладемо нашу довіру на когось іншого. Ми навіть не турбуватимемося тим, як Ти нас визволиш. Усе, що нам потрібно, — це почути Твій голос, що каже: «Я — Вседержитель; ходи переді Мною вірно й непорочно» (Буття 17:1). Промов, і ми підемо за Тобою.

Ти навчив нас багатьох речей, Авво, і саме вони спадають на думку, саме вони пронизують нашу свідомість: 1. Ти не потерпиш, щоб Твої діти жили в страху перед людиною; 2. Страх перед людиною — це гріх в очах Твоїх. Він каже: «Я не довіряю Тобі, Отче»; 3. Через усе Своє слово Ти навчаєш Своїх дітей, що вони ніколи не будуть у розпачі, засуджені, осоромлені чи принижені; 4. Ти прищеплюєш нам, що сором і засудження чинять спустошення в розумах Твоїх дітей, бо Твої діти не слухаються. Хоча Твоя любов може відновити все, брак віри лише живить сором усередині; 5. Нам не потрібно захищати самих себе, і єдина битва, яка має значення, — це битва за те, щоб вірити Тобі; 6. Ти показуєш Свою поглинаючу любов і ревність до Твоїх дітей; 7. Ти нагадуєш нам про смерть Твого Сина і про те, як пролиття Його крові приносить повноту Твоєї сили в наше життя. Життя — у Його пролитій крові; 8. Ти наказуєш нам поклонятися й прославляти навіть у те, що здається нашими найтемнішими годинами, і що через послух цьому Ти знову змусиш сонце сяяти. Прийдуть радість і процвітання.

Тож, Отче, нам байдуже, що можуть сказати інші. Ми радикально чинитимемо так, як Ти кажеш. Якщо людині судилося приєднатися до нас у наших зусиллях, Ти нам це покажеш. Інакше — ми віддані лише Тобі одному.

Нам потрібно побачити, як Твоє слово здійсниться для нас. Нам потрібно, щоб Ти назавжди усунув у нас будь-який страх перед людиною й будь-який ірраціональний страх, який ми можемо мати перед Тобою, і замінив його на благоговіння й зачаровану залежність від Тебе. Нехай так і буде!