Єврейський погляд на молитву

Тора Мойсея, перші п'ять книг Писання, містить усю повноту заповідей Yahweh. У ній визначено поняття, яке ми звикли називати молитвою: «тефіла». Корінь слова тефіла означає: судити, розрізняти, з'ясовувати чи вирішувати. Намір полягає в тому, щоб викликати бажання тримати себе відповідальним, чесно оцінити самого себе.

Система віри в Месію, Який має прийти, вимагала бажання «судити самого себе» за приписами Yahweh. Це була вимога для юнаків, які досягали повноліття, — бути відповідальними перед Торою, а отже, перед Творцем, звідси й бар-міцва. Бар-міцва передає ідею стати «сином завіту», або буквально, «сином добрих діл».

Сучасний віруючий повинен звернути увагу на цю перспективу, бо ми живемо в еру Месії, Який уже прийшов. Завдяки Його смерті й воскресінню нам відкрито більше мудрості, більше розуміння, більше одкровення й більше обітниць. Тому ми маємо полонити кожну думку в послух Месії (2 до коринтян 10:5). Єдиний спосіб, яким це може відбутися, — через відкидання свого «я» (До євреїв 12:4).

Молитва була дана, щоб допомогти тобі досягти способу життя з Луки 22:42: «Не Моя воля, але Твоя нехай станеться». Коли ти живеш так, усі Його обітниці — це «так» і «нехай буде так!» (2 до коринтян 1:20).

Багато віруючих сьогодні витрачають забагато часу, молячись про речі, які вже дано, замість того, щоб розглядати молитву як інструмент для оцінки самого себе з перспективи Творця. Розглянь єврейський погляд на молитву й молися про те, чого Yahweh хотів би для твого молитовного життя. Понад усе, відклади прохання, зроблені зі страху, а також ті, що виявляють, що твоя боротьба з гріхом триває лише тому, що ти відмовляєшся віддати своє «я».

У своїй боротьбі з гріхом ти ще не чинив опору аж до пролиття крові (До євреїв 12:4).