Адам чи ти?

Адам: Чому б комусь взагалі звинувачувати мене за грішні бажання власного серця?

Єва: Ну, Адаме, ти ж знаєш, що ти перша людина, яка згрішила.

Адам: Ого, дякую, люба. Мені, якщо пам'ятаєш, дещо допомогли. Але я серйозно; мені зовсім не подобається ідея бути звинуваченим за гріх іншого. Це просто нісенітниця, справді неприпустимо.

Єва: Ну, я впевнена, що одного дня люди створять власні вчення й видаватимуть переконання, які вигадали у власних серцях, за такі, що насправді походять від нашого Отця.

Адам: Ти хочеш сказати, що люди справді повірять у вчення, ніби Yahweh притягне мене до відповідальності за їхнє власне беззаконня?

Єва: Це неодмінно станеться.

Адам: Yahweh простив мене, і хоча наслідок мого бунту був тяжким, Його прощення зробило мене новим творінням. Авва каже, що всі люди мають таку саму можливість покаятися й стати абсолютно новими.

Єва: То виходить, що навіть їхній гріх зміни слів Авви також буде прощено?

Адам: Так, люба, але мене це все одно турбує. Якщо вони стають новими творіннями, чому вони б знову грішили навіть після того, як їм дарована така благодать? І що ще гірше, чому б вони грішили й звинувачували в цьому мене?

Єва: Я цілком впевнена, що трапиться і те, і те. Здається, люди мають схильність саме так і чинити.

Адам: Ну, ось і маєш!

Єва: Що маю, Адаме?

Адам: Усі люди будуть точнісінько як я, самі по собі; їм не знадобиться моя допомога, щоб грішити. Просто так сталося, що я був першим.

Єва: Будь ласка, поясни детальніше, Адаме.

Адам: Згрішив один раз, гаразд, звинувачуй мене! Але згрішив знову, оновившись, — то хто ж тепер винен?

Єва: О, розумію. Тепер помолімося, щоб і вони це зрозуміли.

Отже, кожен із нас дасть звіт про себе Вседержителю. (До римлян 14:12)