Зіткнення з люттю

Це починається з питання. Чи знав ти, що дорога до досконалості (розум Месії) виявляє образу на Yahweh? Для одних ця образа очевидна; для інших вона схована в потаємних місцях серця. Для всіх, щоб досягти високого покликання, цю образу треба зустріти лицем до лиця.

Це починається з визнання того, що без Месії твоє серце залишається підступним понад усе і вкрай зіпсованим; і що без Нього ти навіть не маєш шансу це усвідомити (Єремія 17:9). Усі твої думки, усе твоє «я» можуть породжувати лише цілковиту зіпсованість. Навіть те, що ти вважаєш праведним, без Нього не чистіше за брудне ганчір'я (Ісая 64:6). Ти краще зрозумієш чому, коли зважиш, що навіть Yahshua, щоб бути визнаним досконалим, мусив визнати: «Сам від Себе Я нічого не можу чинити.» (Від Івана 5:30)

Еквівалент цих слів для тебе, улюблений, звучав би так: «Бо я знаю, що в мені (тобто в моєму тілі) не живе нічого доброго; о, я нещасна людина! Хто визволить мене з цього тіла [сукупності думок] смерті?» (До римлян 7:18; 24)

Прийняття цієї реальності викликає в твоєму сумлінні глибокий досвід долини: «Якщо навіть у своєму найкращому вияві я можу породити лише тіло смерті, думки жахливі й зіпсовані, то лише Yahweh може визволити мене від цієї зіпсованості. Хто визволить мене з цього тіла смерті? Дякую Вседержителю — через Yahshua Месію, нашого Владику!» (До римлян 7:24-25)

Усе, що міститься в цій думці: «О, я нещасна людина!» — підтверджується всім Писанням, і все ж у певний момент у долині ця думка породить у тобі лють, якої ти ніколи не знав, і цю люту ворожість до Самого Вседержителя.

Від «Будь ласка, Отче, нехай не буде моя воля. Будь ласка, не дай мені навіть спробувати думати за себе» — до «Чому Ти дозволяєш моїм думкам усе ще проникати, Отче? Чому моє сумління все ще усвідомлює думки, що суперечать усьому, що Ти назвав істиною?» Твоєю найбільшою тугою стане потреба не думати за себе і ніколи не бажати, щоб твоя особиста воля навіть входила в рівняння. І все ж вона входить!

«Хто визволить мене з цього тіла смерті?» «Бо я знаю, що в мені (тобто в моєму тілі) не живе нічого доброго; я знаю, що сам від себе можу породжувати лише зло, і я каюся в усьому, чим я є, і все ж Ти залишаєш цю битву всередині мого розуму. Ти все ще даєш цьому злу перемагати в мені, спотворюючи ним мої почуття. Чому? Чому Ти залишаєш мене таким? Чому Ти жорстокий до мене?»

Це ті люті думки, з якими тобі доведеться зіткнутися на дорозі до досконалості. Ти маєш прийти до того місця, де усвідомиш, що Його час у твоєму особистому воскресінні (спасенному розумі) настільки ж під Його контролем, як і саме твоє відкуплення. Це «чому» перебуває під Його суверенним контролем і буде відкрито в Його досконалий час.

Це не мало на меті відповісти тобі на «чому», улюблений, а мало надихнути тебе триматися. Ми можемо це зрозуміти, і ми тримаємось разом з тобою.

Ось твоя медитація: «Я був настромлений на стовп [бо це було й залишається необхідним] з Месією, і я вже не живу, але Месія живе в мені. Життя, яким я тепер живу в тілі, я живу вірою в Сина Всевишнього, Який полюбив мене й віддав Себе за мене.» (До галатів 2:20)