Іноді

Іноді мені так страшно, ніби якби я зник за мить, ніхто б за мною не сумував.
Іноді я тримаюся на волосині, ніби найкраще з завтрашнього дня — це нитка, що ще не порвалася.
Іноді все здається брехнею, ніби я вдаю, що ця подорож була наперед визначена.
Іноді я сиджу сам у тиші й тужу, щоб тиша заговорила у відповідь моїй самотності.
Іноді я збентежений: чому віра знаходить свою сутність у надії, якщо надія не має сутності?
Іноді я злий: як можуть віра й надія мати якусь сутність, якщо єдиний їхній доказ невидимий?
Іноді мені здається жорстоким, що мене створили таким крихким; я запитую, чому любов зробила б таке.

Але хто ти, людино, щоб перечити Всемогутньому? «Чи скаже виріб тому, хто його виліпив: »Навіщо ти зробив мене таким?«» Хіба гончар не має влади над глиною, з тієї самої грудки виліпити один посуд для честі, а інший — для безчестя? (До римлян 9:20-21)

Ми разом навчилися так багато, що допомогло нам подолати такі думки. То чому тут, чому зараз? Дуже просто: щоб утішити тебе. Щоб дати тобі знати, що не варто впадати у відчай, якщо ці думки все ще виникають, навіть після всієї жертви, усього наполягання в послуху й усього прагнення бути перетвореним у Його образ.

Сам Yahshua наприкінці всієї Своєї подорожі послуху, стоячи твердо в надії на все обіцяне, вигукнув: «Чому Ти покинув Мене?» (Від Матвія 27:46) Усе Його життя було безгрішною подорожжю, і все ж наприкінці Йому також довелося зазнати сумніву. Царство було всередині Нього, і за мить його в Нього вирвали. Чому? Було потрібно, щоб Він був випробуваний в усьому, як і ми, залишаючись при цьому безгрішним (До євреїв 4:15). Це було останнє випробування, щоб Він звільнився від власної волі, і для цього треба було засумніватися в Отці, щоб довести справу до кінця!

Після цього Yahshua, знаючи, що все вже здійснилося, щоб виповнилося Писання, сказав: «Спраглий Я!» А там стояла посудина, повна оцтового вина; тож вони наповнили губку оцтовим вином, настромили на іссоп і піднесли до Його вуст. Тож коли Yahshua прийняв оцтове вино, Він сказав: «Звершилося!» І схиливши голову, віддав Свій дух. (Від Івана 19:28-30) Йому довелося прийняти кисле вино з твоєї посудини у Свою посудину.

Пам'ятай, улюблений: слуга не більший за свого пана; що було потрібне для Нього, потрібне й для тебе (Від Івана 15:20). Не впадай у відчай, якщо іноді ти отримуєш кисле вино; твоє воскресіння вже близько. Не здавайся. Не відступай. Скоро ти будеш у славі.