Пусті слова

Моя родина, мої друзі, мої пастори, мої брати й сестри в церкві, мої ділові партнери, мої колеги, мої клієнти й мої підопічні служіння — усі вони впевнено стверджували Його шляхи. Найбільшим знаком любові було б покласти своє життя за інших. (Від Івана 15:13) Доказом оновлення стало б прощення інших. (Від Матвія 6:14-15) Усі наші гріхи однакові в Його очах? (До римлян 3:23) Yahweh призначив і процвітання, і скруту. (Екклезіяст 7:14) Yahweh дає і забирає. (Йов 1:21) Розважаймо одне одного, щоб заохочувати до любові. (До євреїв 10:24) Не роби нічого з корисливості, але вважай інших вищими за себе. (До филип'ян 2:3)

Ви часто хвалили мене за мої зусилля й бачення й казали, що довіряєте мені. Хіба це не було прокляттям для нас обох? (Єремія 17:5)

Відтоді я дізнався про Одного, Який зробив усе, що сказав Отець, і Він був зневажений і відкинутий (Ісая 53). Він став для мене всім. Якби не Він, я загинув би в скорботі тисячу разів. Він дав мені дозвіл поділитися тим, що Він прошепотів мені про всіх нас. «Ви обманщики; ви лицеміри, побілені гроби, наповнені кістками мертвих і усякою нечистотою. (Від Матвія 23:27) Чи можу я тепер бути всім, чим ви заявляли, що є? Я робитиму все, що заповів Отець, і це зцілить твою розбиту душу».

Доки це не сталося, я б ніколи не уявив, що визнання цього про себе відкриє двері до мого власного зцілення. І тепер я можу проголосити всім іншим обманщикам: немає більшої любові, ніж покласти своє життя за іншого. Я прощаю вас усіх і не тримаю жодного обліку ваших провин. Я теж обманщик, лицемір, спасенний благодаттю.

Я втратив усе, що колись важило для мене більше за все, але я нікого з вас ні в чому не звинувачую. Я дивлюся на вас так, як бачить вас Він, і бачу в вас красу. Я завжди намагатимусь підбадьорити вас, якщо це можливо, але я не довірятиму вам і не приноситиму прокляття в наші життя. Я давно ні від кого з вас не чув, але молюся, щоб у вас усе було добре. Сподіваюся, ви станете всім, про що Він мріє для вас. Побачимося у вічності, і я з нетерпінням чекаю зустрічі з вами там.

Метою цієї заповіді є любов, що походить із чистого серця, доброго сумління й нелицемірної віри. Дехто відхилився від цього й звернувся до пустих [марних] слів. Вони хочуть бути вчителями Закону, але не розуміють ні того, що говорять, ні того, що так впевнено стверджують. (1 до Тимофія 1:5-7)