Приречений

Зрештою це приносить найчистішу радість, коли ти повністю це відпускаєш. Відпускаєш що? Усе, що підтримує твою віру, ніби в тобі є хоч якесь добро. І на цій вузькій дорозі, де ти зустрічаєшся віч-на-віч з істиною, ти зіткнешся з отверезливою парадигмою. «Якби тебе полишили на власні пристрої, ти був би приречений».

Найповніше усвідомлення того, що пропонує спасіння (тривалий процес спасіння твого розуму), безпосередньо пов'язане з твоїм визнанням того, від чого ти спасенний. «Я хвалитимуся таким чоловіком, а собою хвалитися не буду, хіба лише своїми немочами». (2 до коринтян 12:5) Хвалися Ним, бо неміч — найкраще, чим ти можеш хвалитися. Найкраще, з чим ти можеш прийти до столу, це: «Горе мені! — закричав я. — Я загинув! Бо я людина з нечистими устами, і живу серед народу з нечистими устами, а очі мої бачили Царя, Yahweh Вседержителя». (Ісая 6:5)

І якщо ти смиренний, ти пам'ятатимеш, наскільки глибоко зіпсованим був би кожен аспект твого сумління без Духа Yahweh. Будь-яке піднесення з ями, у якій ти був, — лише завдяки Його благодаті. Бо благодаттю ви спасенні через віру — і це не від вас самих, це дар Yahweh. (До ефесян 2:8)

Скількох із вас Його благодать викупила з могили, тільки щоб ви почали вірити в безглузду ідею, ніби ви якимось чином стали «добрими» завдяки цьому. Чи ви такі нерозумні? Почавши Духом, чи тепер намагаєтеся закінчити тілом? Чи ви зазнали стільки марно — якщо це справді було марно? (До галатів 3:3-4) Ти став осудливим, гордовитим, самоправедним, самовпевненим, замість того щоб бути скорботним, відчайдушним, смиренним і тверезим?

Наблизьтеся до Вседержителя, і Він наблизиться до вас. Умийте руки, грішники, і очистіть серця, двоєдушні. (Якова 4:8) Можливо, ти будеш настільки сміливим, щоб запитати Yahweh: «Наскільки я зіпсований без Тебе?»

Коли ти отримаєш одкровення про величезність зіпсованості твого особистого бажання «своє я», ти теж жахнешся альтернативи бути полишеним на власні пристрої. Розум того, хто це знає, завжди скорботний, відчайдушний, смиренний і тверезий.

І щойно ми носимо Його знак, ми визнаємо, що благоговійний страх перед нашою долею без Нього втримає наші очі спрямованими на Yahshua, начальника й звершителя нашої віри (До євреїв 12:2). «Я знаю, що все, що робить Yahweh, буде навіки; до цього нічого не можна додати, і від цього нічого не можна відняти. Yahweh діє, і люди благоговітимуть перед Ним. Те, що було, тепер є; і те, що буде, уже було, і Yahweh вимагає звіту про минуле». (Екклезіяст 3:14-15)