До останньої копійки

«Прости нам довги наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим». (Від Матвія 6:12) Борг — це те, що одна людина винна іншій, чи то гроші, товари, чи послуги; це те, що людина зобов'язана сплатити іншій, або виконати на її користь; це «річ», яка є боргом, зобов'язанням чи відповідальністю. Проте на найглибшому рівні борг — це зобов'язання праведного життя, яке належить Yahweh.

Коли ти не дотягуєш до праведного життя, ти стаєш боржником перед Вседержителем. Ти можеш бути ревним за Yahweh, але не розуміти праведності, якої Він вимагає. Ти можеш проявляти незнання Його праведності, намагаючись встановити свою власну праведність, замість того щоб підкоритися єдиній справжній праведності. Месія в тобі — єдина праведність для кожного, хто вірить (До римлян 10:2-4). Це біблійний взірець «спершу всередині, а потім назовні». Усе, що менше за праведне мислення, наснажене Месією в тобі, — це те, звідки починається весь борг.

Борг має два обличчя: нав'язування і занедбання. Кожне з них дає нам витончене прозріння в метафізичний аспект того, що Yahweh справді хотів, аби ми зрозуміли — і щодо того, що було порушено, і щодо того, що було прощене. Обидва починаються як розумові помилки й ведуть до мислення нестачі, яке, звичайно, завершується фізичною бідністю.

Нав'язування — це тягар чи зобов'язання, часто зване проступком. Це важка вага, яку ти несеш під тягарем власної праведності. Занедбання — це обов'язок, порушений через недбалість чи неуважність. Це нащадок розуму, який має повне знехтування істинами й заповідями Yahweh.

Хоча ціна «минулих» боргів (розумових похибок і їхніх фізичних наслідків) сплачена через пролиту кров Yahshua Месії (викуплення), це не означає, що відновлення (розумове й фізичне) не є необхідним процесом (освячення). Більше того, будь-яке продовжуване нав'язування й занедбання, після сповідання віри й оновлення, промовляє багато твоєму Викупителю. Чому? Бо прийняття Його прощення також включає в себе згоду бути підзвітним Його стандартам.

Хіба що, звісно, ти віриш, що твій викуплений стан дає тобі якусь «картку безкоштовного виходу з в'язниці благодаттю». Якщо ти звично применшуєш серйозність свого вибору грішити, кажучи «Де гріх примножився, там благодать примножилась ще більше (До римлян 5:20)», то саме це ти і робиш. Ти нехтуєш Його заповідями й покаранням за їх порушення. Що ж тоді скажемо? Чи будемо й далі грішити, щоб благодать примножилась? Зовсім ні! Ми ті, хто помер для гріха; як же нам ще жити в ньому? (До римлян 6:1-2)

Це починається з визнання особистої відповідальності за нав'язування й занедбання стандартів Yahweh. Лише нерозумний дивиться на тортурний стовп Месії і вважає, що продовження гріха не має наслідків. Кожен, хто відкидав закон Мойсея, помирав без милосердя за свідченням двох чи трьох свідків. Наскільки ж суворіше, на твою думку, заслуговує на покарання той, хто потоптав ногами Сина Всемогутнього, хто поставився до пролитої крові завіту, якою він був освячений, як до чогось нечистого, і хто зневажив Духа благодаті? (До євреїв 10:28-29)

Його смерть уладнала твої борги, і через Його смерть кожен борг має бути уладнаний. Ступай обережно, улюблений; як ти, хто помер для гріха, можеш ще жити в ньому?