Мій плач

Почувши це, Yahshua сказав: «Ця хвороба не закінчиться смертю. Ні, вона на славу Всемогутнього, щоб Син Його прославився через неї». (Від Івана 11:4) «Наш друг Лазар заснув, але Я йду розбудити його». (Від Івана 11:11) Тоді Він сказав їм прямо: «Лазар помер, і заради вас Я радий, що не був там, щоб ви повірили. Але ходімо до нього». (Від Івана 11:14-15) Yahshua сказав їй: «Твій брат воскресне». (Від Івана 11:23)

Коли Yahshua побачив, що вона плаче, і юдеї, які прийшли з нею, теж плачуть, Він глибоко засмутився духом і затривожився. «Де ви його поклали?» — спитав Він. «Іди й подивись, Учителю», — відповіли вони. Yahshua заплакав. Тоді юдеї сказали: «Дивіться, як Він його любив!» (Від Івана 11:33-36)

Чому, гадаєш, Я був глибоко засмучений духом і затривожений? Чи Мої слова справляють враження, що Я сумнівався, що Лазар воскресне? Звісно, ні! То чому Я плакав? Чому Я тривожився? Чому Я був так глибоко засмучений? Це було через вашу відсутність віри! Чому вам потрібне воскресіння мертвих, розділення моря, зцілення калік і так багато іншого, щоб повірити? Чому завжди мусить бути чудо? Хіба вашого вічного призначення не досить, навіть якби це було все, що Я мав для вас?

Ваша віра — це дар, і все ж ви досі обираєте сумніватися. Чому Я плачу? Я плачу над вашим розумом, що сумнівається. Я плачу над вашою впертістю. Я плачу за вас, а не з вами!

Коли відкотили камінь, Я підвів очі й сказав: «Отче, дякую Тобі, що Ти почув Мене. Я знав, що Ти завжди чуєш Мене, але сказав це заради людей, які стоять тут, щоб вони повірили, що Ти послав Мене». (Від Івана 11:41-42) Сьогодні ти той, хто «стоїть тут», і Я досі плачу!

Тоді Я сказав: «Лазарю, вийди!» (в. 43) «Зніміть із нього поховальні пелени й відпустіть його». (в. 44) Сьогодні Я кажу тобі: «Вийди й зніми поховальні пелени, що зв'язують твій розум. Повір Моєму Отцю. Повір, що Він послав Мене. Витри Мої сльози».