Моя Еліана

Ти повинен знати в своєму серці, що як батько картає сина [доньку] свого, так Yahweh, твій Всемогутній, картає тебе. (Повторення Закону 8:5)

Обидві руки на столі, темно-золотисто-каштанові кучері спадають на них. Видно лише частину її засмаглих ліктів.

«Еліано», — кажу я. — «Підніми голову, серденько». Її засмучені очі та надуті губки повільно піднімаються з рук. Розглядаючи її незвичайну красу, я питаю її: «Тато виправляє й карає тебе, тому що сердиться на тебе, чи тому що любить тебе?» Я бачу, як маленькі карі очі йдуть глибоко всередину, туди, де збираються думки. Надуті губки тоді відповідають: «Тому що ти мене любиш?»

Не впевнена, чи правильно вона відповіла, вона спостерігає, як я беру її за руки й кажу: «Звісно, це тому, що я тебе люблю. Я завжди тебе любитиму. Ніщо ніколи не зможе зупинити мене любити тебе дедалі більше з кожним днем. Ось чому я мушу виправляти тебе за твій непослух».

Я швидко перебираю закутки свого розуму й питаю себе, чому вона взагалі могла б сумніватися в моїй любові до неї. Чому вона могла б сприймати мою кару як гнів? Чому вона не розрізняла б мого виправлення як моєї любові до неї?

Відповідь досить болюча й містить одну з тих думок, які всі ми хочемо запхати подалі й забути. Можна деякий час ховатися від відповіді, але не назавжди. Усі ми колись мусимо зіткнутися з нею. Вона сприймає гнів, а не любов, тому що мої вчинки навчили її саме цього. На щастя, можу сказати, що це минулі вчинки, які Дух уже виправив у мені, але, тим не менш, я маю взяти на себе відповідальність за те, що посіяв ці насіння в ній. «Досконала любов ніколи не перестає», — каже Писання (1 до коринтян 13:8), а я, безумовно, не любив досконало.

Є й інший бік, і це — її частка. Це також те, у чому ми всі зазнаємо невдачі. Ми не розуміємо досконалої любові, яку Yahweh має до нас. Так, вона молода, але їй скоро доведеться визнати те, що маємо визнати всі ми, — страх. Ми всі боїмося досконалої любові. Це страх того, що вона справді могла б бути доступною, особливо від невидимого Великого Я Є.

Я часто намагаюся уявити Його любов — ту, що ніколи не гнівалася на мене. Хоча Він виявляє почуття, Його прощення завжди доступне. Всемогутній виявляє Свою власну любов до нас у тому, що, коли ми були ще грішниками, Месія помер за нас. (До римлян 5:8) Його кара завжди міститься в межах досконалої любові. Ми прагнемо, щоб досконала любов була реальною, і все ж боїмося її, можливо, тому, що щойно скуштувавши її солодкість, ми зрозуміємо, яким прісним є все інше.

Це та любов, яку я хочу, щоб моя Еліана бачила в мені й отримувала від мене. Але я не зможу цього зробити, доки сам не отримаю її від Нього. Я пообіцяв своєму Небесному Отцю, що не боятимуся спробувати. Можливо, я матиму мужність прийняти це. Можливо, вона й ти теж матимете.

Я можу лише бажати любити її досконало. А якщо я знаю, як давати добрі дари, то тим більше мій Отець Небесний? (Від Матвія 7:11) Це і є той досконалий дар, Отче, щоб моя Еліана чула Твій тихий лагідний голос усі дні свого життя, що шепоче: «Я люблю тебе, Еліано. Я ніколи тебе не підведу. Я завжди буду тут, завжди хотітиму тебе, завжди дорожитиму тобою, і завжди виправлятиму тебе, щоб і ти теж стала досконалою в Моїй любові. Я завжди буду так глибоко вдячний за те, що створив тебе і що ти існуватимеш вічно».

Бо подумай про Того, Хто витерпів таку ворожість від грішників проти Себе, щоб ви не знемоглися й не занепали духом у ваших душах. Ви ще не чинили опору аж до крові, борючись проти гріха. І ви забули напоумлення, яке промовляє до вас, як до синів: «Сину мій, не нехтуй напоумленням Yahweh, і не занепадай духом, коли Він тебе картає; бо кого Yahweh любить, того Він картає, як батько сина, якого любить». (До євреїв 12:3-6 з Приповістей 3:11-12)