Ретроспекція

Ідучи, ми зростаємо, і прокладаємо шлях. — Майкл Девід Бейтер-молодший

Настає час, коли ти усвідомлюєш, що край, на якому ти колись стояв, той поріг, де твій цілковитий розпач і втіха Yahweh з'єднали руки, був лише «одним краєм», бо прийшов новий край. Ти витерпів той біль, вірячи, що вже ніколи не буде так важко. Але потім він знову настав — новий край із новими обставинами, і той старий біль. Ти думав, що виріс, дозрів і здобув глибше духовне розуміння. Але за мить ти знову був скалічений.

На щастя, у той момент ти впізнаєш взірці; справді, це все, що в тебе є. Ти усвідомлюєш потребу мовчати, поки хитаєшся на цьому новому краю. Ти борешся зі спогадами про жалі, які мав від останньої переломної точки: «Я не хочу знову думати про це; я знаю, що це говорить Тобі, Отче». Ти маєш намір не робити жодних поривчастих рухів, жодних емоційних помилок. Ти не можеш дозволити собі послизнутися. «Не дай мені впасти, Отче», — часто повторюєш ти у своїй тиші.

Ти роздумуєш над своїми минулими перемогами, згадуючи, яким сильним ти відчував себе після подолання. Якимось чином ти очікував, що здобута сила буде більш постійною, не просто новою стрілою в твоєму сагайдаку, а новим луком. Але ця нова криза, здається, знищує просвітлення, здобуте з минулих перемог. Ти сумніваєшся, чи справді чогось навчився. Приходять сумніви: «Чи я дурень? Чи взагалі реальна ця віра, яку я сповідую? Чи Ти справжній, Отче; чи Ти тут?» Тобі стає соромно за ці думки, але якщо ти не розберешся з ними, той старий приятель — смуток — незабаром повернеться.

Чому такий роздум, як цей, взагалі можливий після того, як стільки інших уже висловили силу, яку ми маємо, щоб перемагати? Відповідь напрочуд проста — звісно, Його Святість. Святість, яку ми здобудемо з цієї нової «смерті», значно більша за те, що ми здобули на останньому краю, на якому стояли. І кожен новий край — це свіжий камінь пам'яті на шляху до Нього, нагадування про Його обітниці та Його вірність (Ісус Навин 4).

«Ти хочеш сказати, що навіть коли я думаю, що навчився бути „непохитним“ і чистим розумом, Твоє високе покликання все ще чистіше? І не лише це, а й те, що кожен край творить у мені щось прекрасно нове, навіть коли через нього я почуваюся так, наче зазнав невдачі в тій сфері, яку колись вважав підкореною? Навіть якщо через нього я почуваюся так, наче забув усе, чого навчився раніше?»

Це правда, улюблений. Смерть, смерть і ще одна смерть — це шлях до Його Святості. Втілення сили: вона вдосконалюється в немочі (2 до коринтян 12:9).

Ми тримали тебе за Святим стандартом. Ми знаємо, що просвітлюючі взірці, і те, що вони виробили в тобі, — надихають. Це слово було, щоб нагадати тобі: коли ти доходиш до місця, де можеш лише кричати: «Я не можу цього зробити!» — саме тоді ти перебуваєш у найбезпечнішому, найнадійнішому, найславнішому і найбільш перетворювальному місці з можливих; ти на Долоні Yahweh — у чистій сутності Його Святості.

Ти впораєшся. Він є все те, чим стверджує, що є. Ти будеш зберігати в досконалому мирі того, чий розум зостається при Тобі, бо він на Тебе надіється. (Ісая 26:3)