«Кожен грішник!» Служіння чи смертельний удар?

Роде гадючий! Як ви можете, будучи злими, говорити добре? Бо чим серце наповнене, те говорять уста. (Від Матвія 12:34)

Кожним твердженням розкривається спосіб мислення. Те, що в тобі, зрештою «переллється» з тебе. Що б не варилося в серці, зрештою вибухає в промовлені слова. Ми нещодавно досліджували, що «добра людина з доброго скарбу серця свого виносить добре, а зла людина зі злого скарбу виносить зле». (Від Луки 6:45) Твої внутрішні думки чи розумовий стан завжди відображаються в твоєму словесному вислові. Так, справді, твої слова викривають намір твого розуму, бо чим серце наповнене, те говорять уста. Ти гадюка, чи виносиш добре?

Якщо ти віриш, що негідний прощення; що тягар твого особистого гріха нестерпний; і що спокута неможлива, — тобі я кажу: «Усі згрішили, і позбавлені слави Всемогутнього!» (До римлян 3:23) і «Ще як ми були грішниками, Месія помер за нас». (До римлян 5:8) Це духовний протиотрута, покликана заспокоїти страждущу, смиренну душу. Смирення — причина того, що ці слова насправді проникають у сумління грішника. Смиренна душа знає, що потребує ліків, і цінує, що справжнє покаяння приносить прощення. Її серце дозріле, щоб виносити добре.

Однак якщо ти й далі грішиш і виправдовуєш свої вчинки відмовками й брехнею на кшталт «Кожен грішник!», «Я покритий кров'ю!» і «Ніхто не досконалий!», гріх не лише причаївся біля твоїх дверей (Буття 4:7), він проклав собі шлях у глибокі закутки твоєї свідомої й підсвідомої думки і захопив владу. Твій гріх буквально каже Месії: «Слухай, якщо Ти помер за всі мої гріхи, то просто додай і цей до списку; він покритий!» Це справді зарозумілий, непошанливий і галасливий розум. Бо коли ми грішимо навмисне, одержавши пізнання правди, не залишається вже жертви за гріхи, а страшне якесь сподівання суду та палючого гніву, що має пожерти супротивників [думки, керовані его]. (До євреїв 10:26-27)

Який спосіб мислення живе в тобі? Наскільки далеко ти штовхатимеш благодать Yahweh? «А де збільшився гріх, там зайвіше збільшилась благодать…?» (До римлян 5:20) Чи можеш ти зайти так далеко, що тобі вже не дозволять повернутися назад? Відповідь проста; відповідь — з Писання. «Що ж скажемо? Чи будемо й далі грішити, щоб благодать примножилась? Зовсім ні! Бо як ми, що вмерли для гріха, будемо ще жити в нім?» (До римлян 6:1-2)

Є лише Світло й темрява, улюблений. Немає жодної зміни чи тіні відмінності в Отця світил (досконалих розумових просвітлень). (Якова 1:17) У Його Царстві немає сірих (компромісних) зон (площин думки). Зрештою, у твоїй вічній долі ти або Світло, або темрява. Нічого посередині не існує.