Смерть праведних

Валаам розумів, що навіть якщо для участі в обітницях Ізраїля потрібна смерть, це була спадщина, гідна того, щоб її прагнути.

«Хто злічить порох Яковів,
і хто перелічить хоч четвертину Ізраїля?
Хай душа моя вмре смертю праведних, і хай буде кінець мій, як їхній!» (Числа 23:10)

Валаам усвідомив, що ті, кого обрано стати спадкоємцями імені «Ізраїль», успадковують щось більше за землю; він бачив вічне.

Не через закон Авраам та його нащадки отримали обітницю, що він буде спадкоємцем світу, а через праведність, яка приходить через віру. (До римлян 4:13) Бо не всі ті з Ізраїля, хто від Ізраїля. Діти тіла — це не діти Всемогутнього, а діти обітниці визнаються за насіння. (До римлян 9:6, 8)

Хто ж діти обітниці; хто тоді Ізраїль? Ізраїль: той, хто перемагає або долає разом із Сильним. Яка спадщина! Валаам бачив пророчими очима, а не лише природними. Його надихав не просто земний захист; це була обітниця їхньої вічної спадщини.

Так, у пророчому баченні Валаам побачив спадщину тих, хто ходитиме з Yahweh через пролиту кров (силу життя) Yahshua. І він заявив, що радо помер би заради цього. «Хай душа моя вмре смертю праведних, і хай буде кінець мій, як їхній!» Чи можеш ти уявити? Це так, наче він міг би сповідати: «Бо [я] помер, і [моє] життя тепер приховане з Месією в Сильному». (До колосян 3:3)

Ізраїль був народом, захищеним і надприродно ведéним, з долею, гідною заздрощів. Вони були благословенні входячи і благословенні виходячи (Повторення Закону 28:6). Валаам проголосив: «Ось народ, що живе осібно, і не рахується поміж народів». (Числа 23:9) Так, це народ, піднесений так високо, що його не рахують серед поган. [Вони] — рід вибраний, царственне священство, народ святий, люди, придбані Всемогутнім, щоб звіщати чесноти Того, Хто покликав [їх] із темряви до дивного Свого світла. (1 Петра 2:9) А «вони» означає «ти!»

Чи стрепенулося твоє серце, як серце Валаама? Чи ти так само захоплений своєю спадщиною, як Валаам прагнув її? Чи ходиш ти в тій повноті вдячності, яка належить тому, кому дано такий чудовий дар, готовий померти заради нього?

Будь чесний; якщо ти знаєш, що маєш применшену вдячність за те, що тобі запропоновано пролитою кров'ю Yahshua, можливо, тобі варто прийти нагим і оголеним перед Отцем. Можливо, варто просити прощення за життя жебрака, тоді як насправді царська (свята) кров (сила життя) тече в твоїх жилах (шляхах думки). Або, можливо, ти в небезпеці втратити свою успадковану ідентичність, тому що ти, як і Валаам, лише заявляєш про готовність померти заради неї, але опираєшся справжній смерті, потрібній для її здобуття.

Слова Валаама та справжній намір його серця так ніколи й не злилися воєдино, і це стало для нього прокляттям (Повторення Закону 23:5, Юди 1:11, Об'явлення 2:14). Дорога до багатства починається в розумі. Приділи сьогодні час, щоб роздумати над своєю спадщиною. Ти мусиш спершу повірити, що ти — царської крові, щоб стати царської крові.

А царська гідність передбачає владарювання; Yahweh вимагає багато від Своїх правителів. Від кожного, кому багато дано, багато й вимагатиметься; а кому багато довірено, від того більше й спитають. (Від Луки 12:48) Правителі також повинні розуміти, що вони покликані до поклоніння як в долинах, так і на вершинах гір.

Прийми свою спадщину, і, як Соломон, молися: «Дай же мені мудрість та знання, і я виходитиму й входитиму перед оцим народом, бо хто зможе правити цим великим народом Твоїм?» (2 Хроніки 1:10) Тоді прийми свою законну частку і радій у ній. Радій, кажу я, радій!