Ніколи не робот!

Бо ми знаємо, що Закон духовний; а я тілесний, проданий у рабство гріху. (До римлян 7:14)

Мила розмова, до якої приєднуємося посередині:

Церковний 1: Ну, у мене є вільна воля. Я можу приймати власні рішення, наприклад, обрати Ісуса.

Церковний 2: Гм. Біблія каже: «Я [Він] обрав тебе». (Від Івана 15:16)

Церковний 1: Так, але це тому, що Він знав, що я оберу Його.

Церковний 2: Де це написано в Біблії?

Церковний 1: Ну, мені доведеться це пошукати, або запитати мого пастора.

Церковний 2: Я впевнений, що це не написано в Біблії, і нічого схожого теж. Насправді там сказано, що тебе обрано ще до заснування світу (Псалми 90:2), навіть в утробі матері Він був твоїм Всемогутнім (Псалми 22:10). То ти кажеш, що Він визначив усе це наперед, ґрунтуючись на тому, що зробиш ти?

Церковний 1: Так, саме так, це те, що я кажу. Ну, здається, це те, що я кажу.

Церковний 2: Біблія каже, що тілесна людина перебуває у ворожнечі [ворожа] проти Нього і не підкоряється Yahweh (До римлян 8:7). Там також сказано, що всі ми грішимо і позбавлені Його слави (До римлян 3:23). То як же ти став достатньо святим, розумієш, подолав свою тілесність, достатньо довго, щоб обрати Його?

Церковний 1: Ну, я справді покликав Його у своє серце. Пам'ятаю той день, наче це було вчора.

Церковний 2: Я тобі вірю. Проте мені цікаво: це було до чи після того, як Він дав тобі нове серце (Повторення Закону 30:6)?

Церковний 1: Ну, гадаю, після.

Церковний 2: То ти просив нове серце до того, як Він обрав тебе, чи твоє нове серце було Його даром тобі до того, як у тобі було щось достатньо добре, щоб шукати Його (До римлян 3:10-18)?

Церковний 1: Тепер, коли ти так це подаєш, гадаю, це було Його діло.

Церковний 2: То, виходить, ти насправді кажеш, що нове серце, яке Він тобі дав (Єзекіїль 36:26), — це те, що спонукало твій вибір повірити, «покликати Його у своє серце», правильно?

Церковний 1: Ну, мабуть, так, але я ж не робот, знаєш.

Церковний 2: Ні, ти не робот, лише раб. «Хіба ви не знаєте, що коли ви віддаєте себе комусь як слухняні раби, ви є рабами того, кого слухаєтесь, — чи то раби гріха, що веде до смерті, чи раби послуху, що веде до праведності?» (До римлян 6:16)