Властивості любові (4)

«Любов не хвалькувата!» (1 до коринтян 13:4) Любов не хвалькувата, і тому Yahweh не хвалькуватий!

Саул закликав Тимофія: «Наказуй, щоб не вчили іншої науки» (1 Тимофія 1:3), тож, як і з заздрістю, ми бачимо потребу давати визначення термінам, щоб триматися чистого вчення. «Я Yahweh, і немає іншого» (Вихід 20:3) мало б досить ясно показати Його вчення про хвальбу. Коли йдеться про хвальбу, саме Yahweh очікує всієї слави! Саул каже: «Тож я буду хвалитись тільки Ним; а собою я не буду хвалитись, хіба тільки своїми немочами». (2 до коринтян 12:5) І він також визнає: «Бо знаю, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре». (До римлян 7:18)

І тому, хваляючись лише Ним одним, ми могли б побачити красу лише в тому, що Той, Хто вимагає всієї слави, спасає нас від нашої власної зіпсованості. Якби Він хвалився, а нас залишив у нашому занепалому стані, чи можна було б назвати це досконалою любов'ю? Звісно, ні, і тому ми бачимо, що лише Yahweh належить хвальба.

Що ж до нас, відкуплених, любов промовляє до наших тілесних способів хвальби. І хоча вся така хвальба огидна, є й гірші її види. Хибна смиренність (До колосян 2:18-23) і власна праведність (До римлян 10:3) є найгіршими способами хвальби его. Гордість і духовність не мають місця в одній свідомості, обраній для спасіння; бо саме розбитий і смиренний розум ніколи не хвалився б власною важливістю.

Якщо ти маєш бути спасенний (відкуплена свідомість, повністю віддана заповідям Yahweh) Ним, то як ти взагалі міг би мати щось спільне з таким величним задумом? Саме смертю Одного (До євреїв 2:14, До римлян 5:15) багато людей будуть спасенні, і саме лише ця смерть відкриває Його розум у свідомості людини. Яку заслугу ти можеш взяти собі за це, окрім убивства Того, Хто помер за тебе? Я не буду хвалитись!

Нову заповідь даю Я вам: щоб ви любили один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви! По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою [якщо й далі показуватимете любов один до одного]. (Від Івана 13:34-35)