Оливо радості

Ти полюбив праведність, а зненавидів беззаконня, тому помазав Тебе Всемогутній, Твій Всемогутній, оливою радості більше від Твоїх друзів. (Псалом 45:7)

«Оливо радості!» Ці слова, Отче, ці думки, які Ти вкладаєш у розум, — я ніколи раніше не розумів, що може означати така фраза. Лише коли я дійшов до цього нового рівня зіпсуття, зіпсуття, що трясе кістки, задихаючись і тримаючись за те життя, що ще лишилося, — тільки тоді я почав розуміти.

Мої молитви, Отче, — про звільнення. Усе, що я пишу, — для Твоїх очей, Отче; крик моєї душі — для Твоїх вух, Тату. Мій страх і надія, мій біль і хвала — усе для Тебе. Коли ці слова лягають на папір, я болісно сповнююся думками відчаю; я волаю, спорожняючи себе. Я — вилите питне приношення, але, як Давид, «я принесу Тобі жертву подяки». Чи знайшов я тут оливу радості замість жалоби (Ісая 61:3)? І ось що я знаю, і про це маю вигукнути: «Хоч Ти вб'єш мене, я завжди довірятимусь Тобі». (Йов 13:15)

Я співатиму Тобі нову пісню. Я співатиму слова вдячності, що виходять із глибини духу, а не з плоті. Треба було зробити вибір. Обійняти відчай чи співати Тобі з хвалою й подякою. Я йшов; я співав; і навіть коли біль прагнув повернутися, я прочитав: «Тоді мої вороги повернуть назад, коли я покличу на допомогу. З цього я пізнаю, що Всемогутній — за мене». (Псалом 56:9)

Мені навіть страшно це казати, але цей процес повернув мені радість, наче двері в невідоме місце, у незнайоме місце. Невже це може бути так просто? Я мушу, мушу випробувати. Я мушу засвідчити.

Ще, Отче! Я принесу ще жертви подяки. Веди мене до Твоєї ріки радості й обмий мене свіжим і новим. Покажи мені путь вічну, взірець радості й надії навіть тоді, коли пекло (моє власне «я», моя хіть) стає переді мною. Хоч Ти вб'єш мене… О Yahweh, я випив лиш небагато. Я досі спраглий, Отче. Ще, Авва, ще.

Він вклав у мої уста нову пісню — хвалу нашому Всемогутньому; багато-хто побачить це й злякається, і покладеться на Yahweh. (Псалом 40:3)