Хто кого судить?

О Мої діти, якби ви лише судили себе чесно, як робив Саул (Павло), ваших суперечок не існувало б.

Мене мало обходить, чи мене судите ви, чи будь-який людський суд; насправді я навіть не суджу самого себе. Моє сумління чисте, але це не робить мене невинним. Це Володар судить мене. (1 до коринтян 4:3-4)

Розумієш, він не казав, що не судить себе, як видно з його ж наступних слів: «Моє сумління чисте». Він просто заявляв, що результат його самооцінки не залишив нічого для осуду. Я закликаю тебе правильно судити себе, інакше тебе судитиму Я та інші. «Бо коли б ми судили самих себе, то не були б судимі». (1 до коринтян 11:31)

Якщо стає необхідним, щоб тебе судили інші, то саме слабка дитина неправильно тлумачить докір, зроблений з любові. Хіба Я не дав вам дозволу дбати одне про одного?

Яке Мені діло судити тих, хто поза громадою? Хіба не вам судити тих, хто всередині? Вседержитель судитиме тих, хто зовні. «Вилучіть лихого з-поміж себе». (1 до коринтян 5:12-13)

Хіба Я не дозволив усунути того, хто називає себе братом, але зрікається докору й доброї поради? Якщо він і далі відмовляється слухати, скажи громаді; а якщо він відмовляється слухати навіть громаду, стався до нього, як до поганина чи митника. (Від Матвія 18:17) Такого чоловіка треба усунути з присутності Мого тіла.

Проте важливо розрізняти докір, зроблений з любові, і тілесний осуд. Докір, дитино Моя, завжди має бути зроблений з любові і має служити на користь не лише тому, кого докоряють, а й тому, хто докоряє, а також усій громаді. Це для Божественного виправлення, і всі Мої люди цього потребують. Тілесний осуд включає засудження, яке ніколи не походить від Мене і не надихається Мною (До римлян 8:1).

Багато з Моїх овець мають звичку називати відкриті докори осудом. Це особливо поширено серед тих, хто отримує докір. Я не дозволю тобі цим виправдатися. Мудрий зважає на докори, і це дає життя його душі. Дурень насміхається з належного докору, називаючи його осудом. (Прочитай усю главу 13 Приповістей) Я покараю таку дурість.

Також, коли ти стверджуєш, що хтось судить тебе, а він цього не робив і не мав наміру робити, це гріх проти самого себе. Прийми докір, дитино Моя; смирення — це Мій шлях. Саме так Я тебе процвітатиму. Вухо, що слухає життєдайний докір, житиме серед мудрих. (Приповісті 15:31)

І нарешті, стережися, улюблений, бо якщо ти судиш когось іншого, тобі немає виправдання. Коли ти судиш іншу людину, ти судиш себе [кажучи, що ти вже визначив, що твоє сумління чисте — 1 до коринтян 4:4]. Ти робиш те саме, у чому звинувачуєш інших. Ми знаємо, що коли Вседержитель судить тих, хто чинить зло, Він судить справедливо. Хоч ти лише людина, ти судиш інших. Але сам ти робиш те саме. Тож як ти думаєш утекти, коли Вседержитель судитиме тебе? (До римлян 2:1-3)