Що ти робиш?

Реальність, справжня реальність, існує лише там, де немає людського втручання. Вона існує між тобою і твоїм Творцем у горнилі очищувального вогню (суду над кожною думкою, яку ти думаєш). Усе в тобі викрито й оголено. Він входить силою, освітлюючи кожну щілину твого серця (розуму). Кожна дія, кожне слово, кожен вчинок і всі твої «таємні мотиви» розкриваються. Чекання не буде. Ти стоїш віч-на-віч із Ним зараз!

Твої почуття: оголений, присоромлений, сповнений жалю, самотній і незахищений. Ти дивуєшся, що залишилося. Ти знаєш, глибоко в собі, що вороття немає. Коли Він викриває тебе, Він дає це знати іншим. Прямо чи опосередковано, інші дізнаються. Більше немає можливості приховати справжнього тебе.

На цьому етапі байдуже, чи знають про це інші. Ти бачиш це! Що б не було вилучене, воно не було від Нього; і так багато було вилучено, так мало, здається, залишилося. Насправді те, що залишилося, — чисте й святе; те, що залишилося, — це «справжній ти». Ти не можеш від цього втекти! Оголений дощенту, залишається лише те, що від Нього.

Ти провів усі ці роки, тікаючи й ховаючись, і за одну мить брехня викривається. Слабкість, бунт, невпевненість і страх — усе виставлено напоказ. Кожен може побачити, у що ти вірив у минулому, бо той, ким ти став, був наслідком цього. Тепер поглянь, що залишилося; небагато. Те, що було вилучено, тепер видно всім через те, що залишилося в новому створінні, що постало.

Саме через «Месію в тобі» ти маєш надію (До колосян 1:27). Тобі це потрібно; це все, що в тебе є. Ти тримаєшся за обіцянки, які ще не здійснилися. Це боляче; це жорстоке усвідомлення того, скільки Йому довелося вилучити. «Просто перестати існувати» — ось те нове почуття, яке ти так часто відчуваєш щодо власного життя.

Ти дивуєшся, чи твоє страждання робить інших щасливими. Голос промовляє. «Я відновлю. Я відремонтую. Це було на добро. Не здавайся. Мрій знову». Ти плачеш. Ось що ти робиш. Ти плачеш, і сподіваєшся, і тримаєшся.

Стережіться, щоб не відкинути Того, Хто говорить. Бо якщо не втекли ті, хто відкинув того, хто говорив на землі, то тим більше не втечемо ми, якщо відвернемося від Того, Хто говорить із неба, чий голос тоді потряс землю; тепер же Він обіцяв, кажучи: «Ще раз Я потрясу не тільки землею, але й небом». А це «ще раз» указує на усунення того, що потрясається, як речей створених, щоб залишилося те, що не може бути потрясене. Тому, оскільки ми приймаємо Царство, яке не може бути потрясене, майтимемо благодать, якою будемо служити Yahweh угодно, з побожністю, зі страхом і трепетом перед Вседержителем. Бо наш Сильний є вогонь поїдаючий. (До євреїв 12:25-29)